"Молодь і поступ біології" - 2
Цього року відділення екології представляє на конференції 3 цікаві роботи, присвячені нашим взаємовідношенням з довкіллям.
Сьогодні представляємо другу роботу – Кабалової Дарії: «Фітотоксичність Viscum album l. в залежності від рослини-донора поживних речовин».
Кабалова Д., Васильчук О., Мегалінська Г., Страшко С.
ФІТОТОКСИЧНІСТЬ VISCUM ALBUM L. В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД РОСЛИНИ – ДОНОРА ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН.
Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова
Kabalova D., Vasilchuk O., Megalinska A., Strashko S.
PHYTOTOXICITY OF VISCUM ALBUM L. DEPENDING ON PLANT - DONOR OF NUTRITIVES SUBSTANCES.
A range of phytotoxicity of woody plants based on the determination of phytotoxicity coefficient is constructed in the work. It has been shown that the affinity of European mistletoe to host trees can be determined by the similarity of the phytotoxicity factor. Mistletoe white has an affinity Acer platanoides L., Populus nigra L., Robinia pseudoacacia L.
Останнім часом в зелених насадженнях різних типів: у парках та внутрішньоквартальному озеленні міст, в насадженнях вздовж авто – та залізничних шляхів, у садах спостерігається масове заселення дерев омелою білою.
Сучасна хвиля розмноження омели на Україні викликана (Рибалка І.О, Вергелес Ю.І., 2016) зниженням промислового виробництва, що через зростання ареалу та кормової бази відбилося на чисельності птахів, збільшення якої і привело до масового заселення омелою дерев у парках, скверах та садах міст. За показниками щільності омели встановлено, що рослина – напівпаразит поширюється біокоридорами, якими виступають прирічкові насадження і насадження вздовж автомагістралей.
За даними Рибалка І. омела спричинює уповільнення росту рослини – господаря, викликає дефоліацію, зменшення площі фотосинтезуючих тканин, зміну водного та вуглецевого балансів, що тягне за собою зниження стійкості деревних рослин проти хвороб та шкідників. Шкідливий вплив омели виявляється у значній втраті декоративності насаджень внаслідок всихання частини крони і навіть повністю дерев. За думкою багатьох дослідників є два способи боротьби з омелою, – фізичне її знищення та розведення лісових порід, що омелою не заселюються. Тому важливо знайти діагностичний засіб оцінювання приуроченості омели до видів дерев – живителів.
Метою нашого дослідження було вивчення кореляції між фітотоксичністю омели білої та фітотоксичністю рослин живителів. Для визначення коефіцієнту фітотоксичності ми використовували методику Іванова – Бистрової в якій тест об’єктом виступають проростки огірка. Для вивчення пріоритетності, яку виявляє омела біла під час вибору рослини живителя нами порівнювалась фітотоксична активність таких рослин стимуляторів проліферації як Pinus sylvestris L., Picea abies Mill та Quercus robur L. і таких рослин – інгібіторів Populus nigra L., Betula pendula., Acer platanoides L. Таким чином можна стверджувати, що приуроченість омели білої до видів дерев живителів пов’язана з коефіцієнтом інтенсивності інгібування мітотичного поділу. Найбільшу спорідненість Viscum album виявляє до дерев інгібіторів проліферації, - Acer platanoides L., Populus nigra L., Robinia pseudoacacia L. Результати експерименту дозволяють побудувати ряд фітотоксичності деревних рослин. Приуроченість омели білої до дерев-живителів можна визначати за подібністю коефіцієнта фітотоксичності. Пріоритетними для цього напівпаразита виявились рослини з коефіцієнтом фітотоксичності від -0,002 до -0,33. Вивчення кореляції між видовим складом фітоценозів природних угрупувань та параметрами кривих фітотоксичності дозволяють зробити висновок, що в природних фітоценозах угруповуються породи за принципом: інгібітор – стимулятор, або стимулятор – стимулятор. В той же час омела біла пріоритетні дерева-живителі обирає за принципом подібності інгібітор-інгібітор.
Результати експерименту можна використовувати при створенні композицій паркових культур для захисту від рослин-напівпаразитів.
