Мінливі ландшафти Дніпровських схилів

Маріїнський парк – садовий ландшафт, виконаний в англійському стилі за проектом садівника О. Недзельського на місці колишнього Палацового парку.
Характерні особливості розвитку Києва простежується в планувальних формах забудови XVII–XVIII століття. Криволінійні обриси вулиць свідчать про прокладені тут колись лінії Печерських укріплень.
У середині XVIII століття споруджується Печерська фортеця. Навколо створюються земляні бастіонні укріплення.У плануванні переважає замкнена вулична мережа, близька до радіально-кільцевої з елементами регулярного планування.
Територія, що розглядається - Печерськ, який розташований в лісостеповій зоні, представлена ландшафтами широколистяно-лісового типу, підвищеними акумулятивно-денудаційними лесовими рівнинами і схилами з сірими, ясно – та темно-сірими лісовими суглинковими та легкосуглинковими ґрунтами, які сформувалися під свіжими дібровами, судібровами та різнотравно-злаковими формаціями.
Виключне місце у парковому господарстві міста посідають зелені насадження схилів Дніпра, які складаються з ряду парків, витягнутих уздовж течії Дніпра від Володимирської гірки до Печерської лаври. Разом вони становлять найбільший зелений масив міста. Цей зелений масив ділиться на кілька частин, які вважаються самостійними парками: парк Володимирської гірки, Хрещатий парк, «Міський сад» – парковий комплекс стадіону «Динамо», Маріїнський парк, парк Аскольдова Могила та Печерський ландшафтний парк.
До нових зустрічей!