«Зелена» ядерна енергетика: за і проти

Тема лекції «Екологічно безпечна інноваційна «зелена» ядерна енергетика», прочитаної в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна 10 лютого ц.р. директором Навчально-наукового інституту екологічного моніторингу та інноваційних технологій Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління Мінприроди України, доктором фізико-математичних наук Володимиром Миколайовичем ВАЩЕНКОМ, не залишила байдужими ні екологів, ні фізиків, ні біологів, ні хіміків. Понад годину юні учасники лекторію «Передові рубежі біології» уважно слухали досить складний, але цікавий, актуальний, пізнавальний матеріал про стан і перспективи розвитку ядерної енергетики в Україні і світі. Спочатку лектор надав розгорнуту інформацію про існуючі в нашій країні атомні електростанції і загалом про світовий енергетичний комплекс. 71 держава у світі прагне розвивати ядерні енерготехнології для медицини, науки, промисловості та ін. Було змальовано 6 типів реакторів, які експлуатуються в даний час в різних країнах, їхні позитивні і негативні сторони. Найпоширенішим є реактор на збагаченому урані, у якому теплоносієм і сповільнювачем є звичайна «легка» вода. Була надана схема процесів в ядерному реакторі з детальними поясненнями. Шлях ядерного палива від розвідки копалин та видобування і до захоронення та зберігання ядерних відходів. Ознайомлено МАНівців із замкненим та відкритим ядерними паливними циклами. Було зроблено акцент на наслідках діяльності АЕС та їх пошкоджень для здоров’я. Незважаючи на те, що кожен етап ядерного паливного циклу регламентується забезпеченням безпеки людей і навколишнього середовища, експлуатація ядерних реакторів представляє реальну загрозу для людства. Відбувається міграція радіонуклідів від об’єктів уранодобувної промисловості в біосферу і організм людини. Попри спецумови роботи для персоналу АЕС, у їхніх нащадків може проявлятися повний імунодефіцит. Кризові явища в ядерній енергетиці певною мірою пов’язані з її недосконалістю, із загрозою ядерної запроектної катастрофи і ризиків на АЕС, кризою міжнародного ядерного палива, потребою великих субсидій і т.д. Всіх їх можна узагальнити універсальними для всіх АЕС положеннями і факторами, що шкодять природі, здоров’ю людей і всім генотипам в біосфері.

Відповідно до представленої схеми еволюційного розвитку реакторобудування, на сьогодні експлуатуються реактори 3-го покоління і на майбутні 10–15 років запланована розробка і введення в експлуатацію високоекономічних, з підвищеним рівнем безпеки, з мінімальним утворенням радіоактивних відходів та захищених від розповсюдження ядерних матеріалів реакторних блоків 4-го покоління. Головна ідея полягає у створенні соціально прийнятної, абсолютно безпечної, високоекономічної технології для глобальної ядерної енергетики – без вибухів і викидів, з технологічним блокуванням ядерних матеріалів подвійного призначення, з необмеженим ресурсом ядерного палива, з максимально простим ядерним паливним циклом, з мінімальним впливом на природу всієї ядерної інфраструктури. Наскільки можлива така технологія? Будьмо оптимістами… В природі альтернативне рішення є!

Після лекції та її обговорення всіх присутніх – учнів, студентів і вчителів − привітав заступник директора з наукової роботи Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, віце-президент Українського біохімічного товариства, академік НАН України С.О. Костерін. Він також передав вітання від ректора «Університету юних біохіміків», у рамках якого працює лекторій «Передові рубежі біології», директора Інституту біохімії та президента Українського біохімічного товариства академіка С.В. Комісаренка. Сергій Олексійович зазначив, що захоплення учнівської молоді наукою дає хороші результати. Багато вихованців природничих секцій Київської МАН, гуртка біохімії Київського Палацу дітей та юнацтва знайшли своє покликання ще у шкільному віці і після здобуття університетської освіти стали співробітниками Інституту біохімії та інших академічних інститутів медико-біологічного профілю. Юним науковцям в Інституті створено хороші умови для ознайомлення з сучасними напрямками «науки про життя», проведення зустрічей із провідними вченими, участі в семінарських заняттях, виконання науково-дослідницьких експериментальних робіт під керівництвом співробітників установи.