Як ми дізнаємся хто «свій», хто «чужий»?!

Відповідь на це запитання прозвучала на лекціїзаступника директора з наукової роботи Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, зав. лабораторії імунології, доктора біологічних наук Дениса Володимировича Колиби, яка була прочитана 9 листопада в Інституті біохімії за програмою юнацького лекторію «Передові рубежі біології». Мова йшла про імунну систему організму, принцип дії якої заснований на розпізнаванні «свій-чужий». Саме вона є першою захисною системою, призначеною для оборони від бактерій, вірусів, грибків, власних клітин, що змінилися, і генетично чужорідних клітин. Імунна система розпізнає чужорідні речовини (антигени), нейтралізує їх і «запам'ятовує» свою відповідь, щоб відтворити її при зіткненні з аналогічним антигеном.

Вся інформацію про живий організм записана у його генах, які зібрані в «геном», причому набір генетичної інформації однаковий у всіх клітинах нашого організму (10 трильйонів), і всі білки й інші біологічні сполуки, що вони виробляють, також закодовані в геномі. Інакше кажучи, усе, що закодовано у власному геномі, для організму є своїм, а що в ньому не закодовано, є не своїм, тобто чужим. Імунний нагляд полягає у тому, що імунна система виявляє прикмети чужорідності за принципом: «Не свій, отже чужий» і знищує усете, що несе у собі ознаки чужого. Причому неважливо – чи є чуже результатом життєдіяльності іншого геному, як це буває, наприклад, при потраплянні білків коров'ячого молока, частинок квіткового пилку, вірусу чи мікроба ззовні, або є наслідком пошкодження свого власного (мутацією чи трансформацією) − підсумок завжди однаковий: чуже чи своє, що стало внаслідок поломки чужим, знищується і видаляється з організму. Наглядову функцію імунної системи в організмі здійснюють лейкоцити – вільно мігруючі клітини, які можуть переміщатися із кров'яного русла у тканини, в лімфатичні судини і повертатися знову в кров. Лейкоцити відіграють головну роль у специфічному і неспецифічному захисті організму від зовнішніх і внутрішніх патогенних агентів. Як наглядачі вони майже фізично «обшукують» спеціальними «щупальцями»-рецепторами інші клітини організму в пошуках «посвідчення особи» зі спеціальних білкових молекул на поверхні, яке є свідченням того, що дана клітина є своєю. Коли на поверхні іншої клітини (наприклад, мікроба) таких молекул немає, ця клітина підлягає знищенню. До того ж, обшукуючи поверхню клітин свого організму, лейкоцити здатні знайти присутність на їх поверхні не своїх білків, наприклад, якщо клітина інфікована вірусом. Ця клітина також знищується разом із вірусною часткою, що в неї проникла.

Про ці та інші унікальні властивості системи сторожового нагляду організму йшлося в лекції, яка була добре підготовлена, адаптована до учнівської аудиторії, супроводжувалася чудово ілюстрованою презентацією і легко сприймалася. Послідовно були розглянуті питання про нестерильне оточуюче середовище, збагачене мікробами, про віруси,  які можуть жити в клітинах, про гельмінти в кишечнику, від яких треба позбавлятися. Що таке специфічні і неспецифічні рецептори імунної системи? Дві «руки» імунної системи: система вродженого імунітету і система адаптивного імунітету, в чому їх відмінність? Природний і набутий імунітет. Хто такі патогени та що в них спільного? Симбіоз, як відрізнити «добрий» симбіоз і «поганий» симбіоз? Як імунна система ідентифікує «шкідливе» і «нешкідливе»? Які спільні ознаки загибелі клітин?

Наприкінці лекції звучали запитання та відповіді, обговорення матеріалів доповіді. Учнями і вчителями, присутніми на лекції, була висловлена щира вдячність Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна за організований освітянський захід та професору Д.В. Колибі зокрема за плідну творчу зустріч із членами Київської МАН.

Під час лекції відбувався її відеозапис Іллею Булгаковим – молодшим науковим співробітником відділу «Створення науково-тематичних систем знань» НЦ МАН України.