Вихованці Київської МАН – переможці та призери конкурсу есе «Живи і працюй в Україні»

8 жовтня в інформаційному осередку Київського міського центру зайнятості відбулося урочисте нагородження переможців та призерів конкурсу есе «Живи і працюй в Україні», проведеного Київською МАН спільно з Київським міським центром зайнятості. Участь у конкурсі взяли 30 старшокласників шкіл столиці віком від 12 до 16 років. Вони написали есе на задану тему українською мовою обсягом до 1 сторінки в довільній формі. Кожен юний учасник не лише показав себе справжнім патріотом з активною громадянською позицією, а й продемонстрував неабиякий літературний талант, оптимізм, широкий кругозір та лексичний запас, високий рівень інтелекту, лідерські та ораторські здібності, вміння аргументовано та переконливо відстоювати власну точку зору, емоційно впливати на читача. Переможцями конкурсу есе «Живи і працюй в Україні» за рішенням журі стали: І місце – Комашня Михайло, учень 11 класу Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» м. Києва, вихованець відділень хімії та біології, технічних наук Київської МАН; ІІ місце – Виноградний Олексій, учень 10 класу школи № 275, вихованець відділення української філології та мистецтвознавства Київської МАН; ІІ місце – Заболотна Юлія, учениця 11 класу школи №139, вихованка відділення філософії та суспільствознавства Київської МАН; ІІІ місце – Соменко Катерина, учениця 10 класу школи №275, вихованка відділення української філології та мистецтвознавства Київської МАН. Також 5 учасників конкурсу були відмічені членами журі за високий творчий потенціал та активну участь: Луціва Жанна, учениця 11 класу НВК «Оболонь» м. Києва, вихованка відділення української філології та мистецтвознавства Київської МАН; Шабаєва Яна, учениця 11 класу СШ №135 м. Києва, вихованка відділення філософії та суспільствознавства Київської МАН; Донченко Яна, учениця 11 класу спеціалізованої школи № 148 імені Івана Багряного м. Києва, вихованка відділення української філології та мистецтвознавства Київської МАН; Дудар Аліна, студентка І курсу Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Тараганчук Маргарита, студентка І курсу Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Переможці та призери конкурсу отримали подарунки, дипломи та подяки від Київської МАН та Київського міського центру  зайнятості.

У другій частині заходу кожен з них прочитав власне есе перед вдячними слухачами – вчителями, батьками, учасниками конкурсу, фахівцями Київського міського центру зайнятості, працівниками Київської МАН.

Пропонуємо вашій увазі найяскравіші фрагменти есе переможців та призерів:

«Національна свідомість – ось головна складова бажання працювати у своїй країні, а не тільки умови праці. Чимало вчених, журналістів та бізнесменів продовжують працювати в Україні, незважаючи на те, що Захід може їм запропонувати дещо кращі умови. Однак можливість бути почутим, вплинути на вибір нового покоління і бути причетним до вкладання фундаменту нового кращого життя на батьківщині змушує їх залишатися і сумлінно продовжувати свою справу. Тільки національною свідомістю, повним знищенням радянських світоглядів й підняттям національного духу ми зможемо збудувати краще майбутнє для нашої держави і зробити її привабливою не тільки для своїх спеціалістів, але й для спеціалістів з усього світу».  Комашня Михайло, І місце

«На мою думку, якщо ми хочемо європейського благополуччя, європейського комфортного життя, то маємо жити і працювати, як європейці: віддавати своїй державі і суспільству більше, ніж брати. Тоді Україна розквітне, стане багатою і досягне європейських стандартів життя: люди матимуть гідні умови праці і привабливі робочі місця, високий рівень доходу, якісне навчання, безоплатне страхування тощо.

Переконаний, хто по-справжньому любить Україну – є патріотом з гордим запалом в очах. То ж не просто говорімо про свою любов до України, а залишаймося жити і працювати в Україні, бути гідними називати себе синами і дочками українського народу, бути сильними і незалежними, спроможними в недалекому майбутньому наздогнати європейців за показниками якості людського розвитку». Виноградний Олексій, ІІ місце

«Ми – громадяни України. Від самого народження дитина відчуває підтримку з боку країни: медичне обслуговування, соціальні послуги, юридичний захист тощо. Підростаючи, ми йдемо до школи, де нас виховують справедливими, толерантними, добрими та чесними, навчають життю, дають знання, які в майбутньому допоможуть стати студентами й одержати професію.

Сьогодні Україна перебуває на стадії політичного, економічного та соціального реформування. На мою думку, в нашій державі освіта не гірша, ніж за кордоном. Ми маємо багато можливостей, для людей усіх професій знайдеться робота з непоганим заробітком, але за умови, що ви будете старанним працівником». Заболотна Юлія, ІІ місце

«Здобувши середню освіту, ми замислюємося над вибором професії. Ким я хочу бути? Що я хочу робити, аби прислужитися Україні? Вважаю, що для цього потрібно бути чесним, відповідальним, реалізувати себе як особистість, щоб принести якомога більше добра й користі собі і суспільству.

(…) Переконана, що сьогодні Україні потрібні і розумні, і фізично здорові громадяни, які будуть трудитися в різних сферах суспільного життя і реалізовуватися в нашій державі. Людину, яка є професіоналом своєї справи, шанують, прагнуть бути в її товаристві. Сьогодні Україні потрібні справжні господарі своєї землі, за яку пролито не одну краплю крові. Саме тому ми повинні жити, учитися, працювати в Україні, дбати про її економіку, міжнародний імідж, свій народ, поліпшення його добробуту, розквіт України, адже вона у нас неповторна, єдина, найкраща.

Я щаслива, що живу в Україні, вважаю себе справжньою українкою і не соромлюся про це заявляти на повен голос. Упевнена, що обравши улюблену професію, визначивши своє життєве кредо і громадянську позицію, можна щасливо жити і працювати в Україні». Соменко Катерина, ІІІ місце

«Багато молоді виїздить у країни Європи на навчання, бо вважають, що диплом про закінчення закордонного вузу допоможе знайти престижну роботу та досягти певного успіху в житті. Я розумію цих людей, але не підтримую. Бо переконана, що здобути знання, досягти успіху у новій справі, вийти переможцем за несприятливих обставин можна! Не просто жити, а стати корисним родині та суспільству будь-де і в будь-якому віці – це реально, треба лише прагнути й подолати усталені стереотипи. Життєві труднощі  не потрібно вважати безвихіддю. Слід переоцінити і свої потреби, і можливі ресурси, і власні сили.

Історію творять люди відважні, небайдужі, сильні, окрилені, освячені любов’ю до рідної землі. Кожен із нас потрібен нашій Україні. Головне – працювати задля добробуту України, вірити у перемогу, стати прикладом нездоланності для тих, хто зневірився...

На мою думку, немає жодного значення, де ти живеш. Проблеми є всюди, і від них неможливо втекти. Неможливо втекти в «щасливе далеко», його можна тільки створити навколо себе. Тож живімо і працюймо на нашій, Богом даній землі! Україна нам довірила свою Долю!» Луціва Жанна, учасниця конкурсу

«По-перше, у народі кажуть: «Де народився, там і згодився». Якщо ми народилися в такій чудовій державі, як Україна, ми повинні зробити все для того, щоб забезпечити собі та своїм нащадкам світле майбутнє, а нашим батькам щасливу старість. Адже бути корисним можна не тільки за кордоном, але й у власній державі. Замість того, щоб намагатися захищатися від держави, руйнувати її, протестувати проти неї, давайте спробуємо будувати систему, інституції, довіряти, створювати стандарти, професіоналізуватися і обертати ці стандарти системи в бік людини, її гідності і прав.

По-друге, в Україні є багато хороших вузів для здобуття вищої освіти.  Наприклад, шість українських вищих навчальних закладів потрапили до рейтингу найкращих вузів у світі за 2018 рік. Тому, отримавши якісне навчання, можна стати хорошим спеціалістом, які є безцінними на українському трудовому ринку». Дудар Аліна, учасниця конкурсу

«Я народилася на українській землі, живу в Україні і сподіваюся, що буду жити тут все своє життя. Отут живуть люди, яких я люблю. Отут моя родина, мої друзі, могили моїх близьких. Україна — моя Батьківщина. І я її люблю – погану чи гарну, злиденну чи багату. І саме тут я бачу своє майбутнє. Нехай не зовсім гладко в неї ідуть справи, але вона в мене єдина, іншої такої країни немає. І не буде.

Я дуже хочу побачити Італію і Францію. Хочу з'їздити до Австралії і Америки. Мрію відвідати Бразилію, Канаду і Нову Зеландію. Із задоволенням подорожувала б, я не люблю сидіти на місці. Можливо, де-небудь я б затрималася, десь – ні. Але упевнена, що з будь-якої країни світу, як би там не було гарно, я б повернулася додому, до своєї України. Тут на мене чекають. Тут усе моє життя. Іншої Батьківщини мені не треба». Тараганчук Маргарита, учасниця конкурсу

«Сучасний розвиток нашої молодої, але вже сучасної європейської держави, залежить саме від нас  — майбутніх фахівців, які закладають фундамент подальшої долі УКРАЇНИ. І тут ми можемо вести мову не тільки про юристів, але й про лікарів, учителів, інженерів, агрономів та інших професіоналів своєї справи у всіх галузях суспільного життя. Наша країна має всі необхідні можливості для підготовки і навчання таких фахівців. Адже у нас є багато університетів, академій, коледжів, які дають важливі та потрібні знання для розбудови держави.

На жаль, у наш час багато молоді виїжджає за кордон, незважаючи на те, що вони так потрібні на Батьківщині. Згодом, коли минає трохи часу, вони починають розуміти, що могли б знайти себе на рідній землі і бути корисними своєму народові.

При цьому всьому вважаю, що варто співпрацювати з іноземними компаніями та установами, адже це дозволяє змінювати стандарти знань  в Україні. І варто пам’ятати, що наша держава буде квітнути тоді, коли на неї будуть плідно працювати наші люди». Шабаєва Яна, учасниця конкурсу

«Ми живемо в Києві, ми тут працюємо, ми одягаємо наших киян в ексклюзивний, достойний найвищої похвали одяг, а нещодавно про наш «Чарівний клубочок» уже дізнались в сусідній Польщі і прислали через Інтернет пропозицію про переїзд до них. Пропонують більші гроші, можливості та зв’язки з торговими центрами в різних містах Європи. Звичайно, ми раді, але любимо своє місто, свою пишну, квітучу землю, черпаємо у ній снагу для творчості. А модниці з Європи нехай їдуть до Києва. Адже наше місто – одне з найкращих міст у світі». Донченко Яна, учасниця конкурсу.