З великим захопленням 9 жовтня чисельні учасники лекторію «Передові рубежі біології» слухали цікаву розповідь директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією «Академік Вернадський», Дикого Євгена Олександровича про історію відкриття цього загадкового континенту і тривалі наукові дослідження на ньому за безпосередньої, активної участі представників України. Як завжди, лекція відбулася в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, який очолює академік С.В. Комісаренко. Символічно, що саме Сергій Васильович доклав немало зусиль, щоб Україна мала свою власну антарктичну станцію. У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Росія оголосила себе правонаступницею всіх 12-ти антарктичних станцій СРСР і відмовила Україні в передачі жодної з них. У листопаді 1993 року Велика Британія розповсюдила серед посольств пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із держав, які ще не мали станцій на континенті. Цю ідею підхопили українські дипломати - тогочасний посол України у Британії Сергій Комісаренко та радник посольства з питань науки Роланд Франко, а 20 липня 1995 року в Лондоні Комісаренко Сергій Васильович підписав міжурядову угоду про передачу антарктичної станції «Фарадей» Україні, якій надали назву «Академік Вернадський». Слухачі лекторію дізналися про те, що українці були учасниками низки експедицій до Південного континенту починаючі з його відкриття і по сьогодення. Цікаво було послухати про життя і діяльність учасників попередніх українських антарктичних експедицій на станцію «Академік Вернадський» і про підготовку до наступної. Всього на станцію було відряджено 23 полярні експедиції і зараз працює 24-та. До складу експедиції входять 7 науковців: зоолог, біолог, два геофізика і 3 метеоролога, а також команда життєзабезпечення: лікар, системний механік, дизеліст-електрик, системний адміністратор зв'язку і кухар.В Антарктиді українські науковці виконують 3 основні види досліджень: метеорологічні (безперервні спостереження за зміною клімату з 1947 року, зміни рівня моря, його солоності і температури, стан та динаміка «озонової діри», вплив змін клімату на льодовики та снігонакопичення в регіоні; геофізичні: космічна - сонячна активність, магнітні бурі, гігантські грози у верхній тропосфері тощо, стан навколоземної плазми, відбір зразків гірських порід, стан льодовиків; біологічні: антарктичні мікроорганізми (бактерії, дріжджі, міцеліальні гриби), флора (зокрема, єдині квіти Антарктиди – колобанту ста десшампсія, антарктичні мохи та лишайники), гніздування домініканських мартинів та поморників, популяції пінгвінів дженту та аделі як індикатор стану запасів криля у Південному океані, фотоідентифікація китів і касаток, склад антарктичних ґрунтів. У деякому сенсі станція «Академік Вернадський» є унікальною. Вона має одну з найкращих у світі магнітометричних обсерваторій і відстежує космічну погоду для планети в цілому за допомогою магнітометрів львівського виробництва, які працюють в діапазоні зовнішніх температур від мінус 1000 до плюс 1000. Саме в районі нашої станції виявлені найвищі на всій планеті темпи глобального потепління: +3 градуси за 10 років. Це дуже багато, відповідно стрімко тане крига. Станція бере участь в експерименті харківського Радіоастрономічного інституту, який вимірює грозову активність планети за допомогою трьох однакових антен. Одна з них розташована під Харковом, інша на норвезькому Шпіцбергені, а третя на «Вернадському». Вони утворюють своєрідний трикутник - Арктика- помірні широти-Антарктика. Тобто, якщо зараз, скажімо, десь над Німеччиною пройде велика гроза, то на Вернадського будуть мати про це повну інформацію. Таким чином харківські дослідники отримали фактично глобальний термометр, який дозволяє в онлайн-режимі опосередковано через випаровування в океані відстежувати глобальне потепління. Ще цікавий момент: на станції працює Антон Омельченко - правнук того самого Антона Омельченка, який, як достовірно відомо, був першим українцем, чия нога ступила на землю Антарктиди в 1911 р. в складі легендарної експедиції Роберта Скотта. Антон Омельченко з Полтавщини був конюхом цієї експедиції і, на відміну від самого Роберта Скотта, на щастя, повернуся живим. Варто відмітити, що уславлений доповідач досить швидко знайшов контакт зі слухачами. Адже Євген є колишнім вихованцем Київської МАН. У 1997 році закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія». У 2001—2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії.У лютому 2018 року Є.О. Дикий був призначений виконувачем обов'язків директора Національного антарктичного наукового центру і за цей час встиг багато чого зробити для піднесення міжнародного наукового статусу нашої, поки що єдиної, антарктичної станції. Спілкування з вченим тривало понад дві години. Учасники семінару палко дякували лектору за надзвичайно інформативну, наукову, захоплюючу доповідь про «Україну в Антарктиді». Координатор семінару Володимир Назаренко передав вітання доповідачу і слухачам від ректора «Університету юних біохіміків» і керівника Лекторію «Передові рубежі біології» академіка С.В. Комісаренка, який за браком часу не зміг прийти сам, і запросив присутніх на наступні планові заняття і зустрічі з вченими, які відбуваються в Інституті біохімії щомісяця в другу середу о 16.30. Є.О. Дикий є ветераном війни на сході України, командиром роти батальйону «Айдар», учасником боїв під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим. Демобілізований через бойову травму. Користуючись нагодою, багаточисельний колектив Київської Малої академії наук щиро вітає Вас, дорогий Євгене Олександровичу, з державним святом сили, мужності, доблесті і честі – Днем захисника Вітчизни -- та від усієї душі бажає Вам твердості духу, енергії та оптимізму, благополуччя і всього самого світлого і прекрасного у Вашому житті! [:en] З великим захопленням 9 жовтня чисельні учасники лекторію «Передові рубежі біології» слухали цікаву розповідь директора Національного антарктичного наукового центру, який оперує українською науковою станцією «Академік Вернадський», Дикого Євгена Олександровича про історію відкриття цього загадкового континенту і тривалі наукові дослідження на ньому за безпосередньої, активної участі представників України. Як завжди, лекція відбулася в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України, який очолює академік С.В. Комісаренко. Символічно, що саме Сергій Васильович доклав немало зусиль, щоб Україна мала свою власну антарктичну станцію. У 1992 році, після розпаду Радянського Союзу, Росія оголосила себе правонаступницею всіх 12-ти антарктичних станцій СРСР і відмовила Україні в передачі жодної з них. У листопаді 1993 року Велика Британія розповсюдила серед посольств пропозицію про передачу станції «Фарадей» на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із держав, які ще не мали станцій на континенті. Цю ідею підхопили українські дипломати - тогочасний посол України у Британії Сергій Комісаренко та радник посольства з питань науки Роланд Франко, а 20 липня 1995 року в Лондоні Комісаренко Сергій Васильович підписав міжурядову угоду про передачу антарктичної станції «Фарадей» Україні, якій надали назву «Академік Вернадський». Слухачі лекторію дізналися про те, що українці були учасниками низки експедицій до Південного континенту починаючі з його відкриття і по сьогодення. Цікаво було послухати про життя і діяльність учасників попередніх українських антарктичних експедицій на станцію «Академік Вернадський» і про підготовку до наступної. Всього на станцію було відряджено 23 полярні експедиції і зараз працює 24-та. До складу експедиції входять 7 науковців: зоолог, біолог, два геофізика і 3 метеоролога, а також команда життєзабезпечення: лікар, системний механік, дизеліст-електрик, системний адміністратор зв'язку і кухар.В Антарктиді українські науковці виконують 3 основні види досліджень: метеорологічні (безперервні спостереження за зміною клімату з 1947 року, зміни рівня моря, його солоності і температури, стан та динаміка «озонової діри», вплив змін клімату на льодовики та снігонакопичення в регіоні; геофізичні: космічна - сонячна активність, магнітні бурі, гігантські грози у верхній тропосфері тощо, стан навколоземної плазми, відбір зразків гірських порід, стан льодовиків; біологічні: антарктичні мікроорганізми (бактерії, дріжджі, міцеліальні гриби), флора (зокрема, єдині квіти Антарктиди – колобанту ста десшампсія, антарктичні мохи та лишайники), гніздування домініканських мартинів та поморників, популяції пінгвінів дженту та аделі як індикатор стану запасів криля у Південному океані, фотоідентифікація китів і касаток, склад антарктичних ґрунтів. У деякому сенсі станція «Академік Вернадський» є унікальною. Вона має одну з найкращих у світі магнітометричних обсерваторій і відстежує космічну погоду для планети в цілому за допомогою магнітометрів львівського виробництва, які працюють в діапазоні зовнішніх температур від мінус 1000 до плюс 1000. Саме в районі нашої станції виявлені найвищі на всій планеті темпи глобального потепління: +3 градуси за 10 років. Це дуже багато, відповідно стрімко тане крига. Станція бере участь в експерименті харківського Радіоастрономічного інституту, який вимірює грозову активність планети за допомогою трьох однакових антен. Одна з них розташована під Харковом, інша на норвезькому Шпіцбергені, а третя на «Вернадському». Вони утворюють своєрідний трикутник - Арктика- помірні широти-Антарктика. Тобто, якщо зараз, скажімо, десь над Німеччиною пройде велика гроза, то на Вернадського будуть мати про це повну інформацію. Таким чином харківські дослідники отримали фактично глобальний термометр, який дозволяє в онлайн-режимі опосередковано через випаровування в океані відстежувати глобальне потепління. Ще цікавий момент: на станції працює Антон Омельченко - правнук того самого Антона Омельченка, який, як достовірно відомо, був першим українцем, чия нога ступила на землю Антарктиди в 1911 р. в складі легендарної експедиції Роберта Скотта. Антон Омельченко з Полтавщини був конюхом цієї експедиції і, на відміну від самого Роберта Скотта, на щастя, повернуся живим. Варто відмітити, що уславлений доповідач досить швидко знайшов контакт зі слухачами. Адже Євген є колишнім вихованцем Київської МАН. У 1997 році закінчив біологічний факультет Київського університету ім. Тараса Шевченка й аспірантуру в Києво-Могилянській академії 2001 року за спеціальністю «Екологія». У 2001—2008 роках працював старшим викладачем кафедри екології, заступником декана природничого факультету Києво-Могилянської академії.У лютому 2018 року Є.О. Дикий був призначений виконувачем обов'язків директора Національного антарктичного наукового центру і за цей час встиг багато чого зробити для піднесення міжнародного наукового статусу нашої, поки що єдиної, антарктичної станції. Спілкування з вченим тривало понад дві години. Учасники семінару палко дякували лектору за надзвичайно інформативну, наукову, захоплюючу доповідь про «Україну в Антарктиді». Координатор семінару Володимир Назаренко передав вітання доповідачу і слухачам від ректора «Університету юних біохіміків» і керівника Лекторію «Передові рубежі біології» академіка С.В. Комісаренка, який за браком часу не зміг прийти сам, і запросив присутніх на наступні планові заняття і зустрічі з вченими, які відбуваються в Інституті біохімії щомісяця в другу середу о 16.30. Є.О. Дикий є ветераном війни на сході України, командиром роти батальйону «Айдар», учасником боїв під Луганськом, Новосвітлівкою, Хрящуватим. Демобілізований через бойову травму. Користуючись нагодою, багаточисельний колектив Київської Малої академії наук щиро вітає Вас, дорогий Євгене Олександровичу, з державним святом сили, мужності, доблесті і честі – Днем захисника Вітчизни -- та від усієї душі бажає Вам твердості духу, енергії та оптимізму, благополуччя і всього самого світлого і прекрасного у Вашому житті!
