Творець «Дива калинового»

24 квітня секція української літератури відділення української філології та мистецтвознавства відзначає 100-річний ювілей від дня народження українського поета, перекладача, літературного критика, громадського діяча Дмитра Григоровича Білоуса (1920–2004).

Дмитро Білоус – незвичайний письменник. Він поетичним словом оспівав рідне Слово, відкрив читачам потаємну стежину до скарбів української мови:

 

У мові – чари барвінкові,

Аж сяють барви веселкові –

Рядки, вінки словосполучень,

Прислів’їв, висловів і фраз –

І знаєш їх, вживав не раз,

Але береш, як вічний учень…

 

Дмитро Білоус обрав тернистий шлях вічного учня, що пізнає життя у слові. Народжений у селянській родині, у якій було 11 дітей, він пройшов робітничу працю, університет, де поруч з ним навчались Олесь Гончар і Григорій Тютюнник, фронти Другої світової війни. Один з тих, хто повернувся живим, щоб відбудовувати свій край і плекати рідну мову.

Поезію письменника називають «філологічною» або «поетичним мовознавством». У своїх творах, зокрема, у збірках «Диво калинове» й «Чари барвінкові» митець відкриває багатство й неповторність мови, у доступній формі знайомить читача з правилами граматики і скарбами лексики, із «золотими злитками» нашої мови.

Дмитро Білоус досліджував мову як духовне явище. У збірці поезій «За Україну молюся» він торкається дива творення молитви, її народження у думці й слові.

Життєвий шлях Дмитра Білоуса – це праця й молитва, наука і творчість, пошук і відкриття. Це рідна мова – одвічна колиска нашої віри і шлях у майбутні світи.