Тарас Шевченко – великий і вічний

Ой крута та круча, де стоїть Тарас, І крізь роки кличе, кличе, кличе нас! Ю. Рибчинський 30 вересня з нагоди професійного свята – Дня працівників освіти – педагогічний колектив КПНЗ «Київська Мала академія наук учнівської молоді» здійснив поїздку до міста Канева Черкаської області, де відвідав музей народно-декоративного мистецтва, Успенський собор і Шевченківський національний заповідник «Тарасова гора». Коли ми в’їхали у місто, неперевершена картина сонячного осіннього дня постала перед нашими очима: чудові краєвиди, дивовижна краса природи, тепле бабине літо, чарівлива «благодать над Дніпром…», як називав ці місця сам Поет, коли планував поставити собі хату й назавжди оселитися тут.

У Канівському  музеї народно-декоративного мистецтва, приміщення  якого свого часу займало базиліанське училище, згодом – школа, особливо нас вразили картини надзвичайно талановитої майстрині – Ольги Сокуренко, виконані через поєднання техніки вишивки гладдю з технікою живопису на шовку. Біля цієї експозиції екскурсанти затримувалися найдовше, адже роботи пані Ольги можна назвати поезією в живопису. Чорнобривці, волошки, маки, братки, ромашки, дзвоники й інші квіти ніби оживають на тканині – це просто неймовірна краса! Нікого не залишили байдужим роботи й інших художників, представлені в експозиції музею. Тут і відтворений інтер’єр селянської хати, й різноманітні вироби як професіоналів, так і аматорів − народних умільців з різних областей України. Цікаву інформацію почули ми про народний одяг, буденний і святковий, а особливо про те, як наші предки намагалися прикрасити його, звідки брали натуральні фарби для ниток тощо.

Музей розташовується поряд з Успенським собором (1114 р.), у якому 22 травня 1861 року була відслужена панахида за Т. Г. Шевченком, після чого його прах віднесли на Чернечу гору.

Чернеча, або Тарасова  гора – місце поховання великого українського поета і художника Тараса Шевченка, найвища гора у Каневі, наступний пункт нашої екскурсії. Спочатку  могила мала вигляд козацького насипного кургану з дубовим хрестом на маківці. Згодом цей курган був пересипаний у два яруси і обкладений камінням. 1884 року на місці старого дубового хреста було встановлено великий шестиметровий чугунний хрест. Сам пам’ятник урочисто відкрили 18 червня 1939 року, до 125-річчя від дня народження поета.

У Державному музеї Тараса Шевченка, розташованому на території заповідника, нам було продемонстровано унікальні документи, пов’язані з життям великого українця, копії його робіт, його портрети, виготовлені з насіння, дерева і навіть вовни!  Надзвичайно захопливою була розповідь екскурсовода про тернистий життєвий і творчий шлях Кобзаря, а також  маловідомі факти з його біографії. Цікаво, що Тарас Григорович спочатку прославився насамперед як художник, а не як поет, і навіть отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв.

Завершилася наша чудова екскурсія відвіданням Тарасової світлиці – першого музею Шевченка, заснованого Василем Гнилосировим наприкінці ХІХ століття .У хаті дві кімнати: в одній – музей, а в другій – помешкання  Івана Ядловського, доглядача шевченкової могили, і його сім’ї. Цікавий факт, що вже тоді охочих відвідати ці місця було чимало,  і пан Ядловський почав виготовляти дерев’яні ложки у формі риб’ячого хвоста та дарувати їх відвідувачам на пам'ять. Екскурсовод також розповіла про  те, як відбувалося відзначення 22 травня, дня поховання  Шевченка, у різні періоди існування заповідника. До слова кажучи, проща до Тараса триває і, безперечно, не припиниться ніколи.

…Перебуваючи у цих святих місцях, мимоволі ще раз осмислюєш велич нашого Пророка, його значення для розвитку української літературної мови, а також для становлення української нації загалом. Великий син України, народну шану і любов до якого не порівняєш ні з чим. Чи живемо ми, нащадки, за його заповітами?..

Свою Україну любіть.

Любіть її… во врем'я люте,

В остатню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть.