Онлайн практикум у Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г.С. Пшеничного
Осягнення і переосмислення багатогранної творчої спадщини Кобзаря є шляхом усвідомлення самих себе, своєї національної та культурно-історичної ідентичності. Значна роль у цьому процесі належить архівам - скарбницям документальної спадщини. В їхньому ряду – Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного – найбільший національний осередок зберігання та використання аудіовізуальних документальних ресурсів, у тому числі пов’язаних із постаттю видатного митця.. Особливе значення має розміщення на сайті архіву електронного ресурсу “Шевченкіана аудіовізуальна”, орієнтованого на задоволення потреб широкого кола користувачів.
Крім того, у фондах архіву зберігається понад 30 фотодокументів та 13 кінодокументів з історії Державного музею Т. Г. Шевченка, що входить до складу Шевченківського національного заповідника (м. Канів Черкаської області).
Фотодокументи (1930-1988) – це насамперед зображення експозицій, відвідувачів, види будівлі музею та внутрішній вигляд залів, урочисті заходи, зустрічі з діячами культури тощо. З невеликої кількості фотодокументів цікавими є світлини, що відображають церемонію дарування музею народним художником СРСР С. Коненковим скульптурної композиції «Тарас Шевченко на засланні».
Кінодокументи (1944-1992) представлені сюжетами з кінофільмів («Земля, яку сходив Тарас» (1964 р., 7 ч.), «І мене в сім’ї великій…» (1986 р., 3 ч.), «Гори мої високії… (Шевченків обрій)» (1992 р., 3 ч.) та кіножурналів, а також окремими кіносюжетами. На особливу увагу заслуговує кіносюжет 1944 року про перетворення окупантами музею на трудовий табір. Показано будинок музею, обнесений колючим дротом, розбиті скульптури, розкидані рукописи й цінні книги тощо.
В рубриці «Документальні виставки» представлено онлайн виставку фотодокументів до 150-річчя від дня смерті Т. Г. Шевченка. Крім того, в рубриці «Публікації» Ви зможете ознайомитись з тематичним оглядом фотодокументів до 148 річниці перепоховання Т. Г. Шевченка.
Відзначення річниць перепоховання праху великого Кобзаря стало національною традицією. У травні 1861 року відбулася «остання подорож» поета Україною, вкінці якої на Чернечій горі поблизу м. Канева він знайшов свій вічний спочинок. До цієї події публікується добірка фотодокументів з фондів архіву. Репрезентовані світлини дозволяють побачити, як з плином часу змінилося місце поховання Кобзаря.
25 лютого виповнилось 150 років від дня народження однієї з найвизначніших постатей української культури, видатної української письменниці, перекладачки, фольклористки, громадської й культурної діячки Лapиcи Петрівни Кocaч, відомої в усьому світі як Леся Українка.
Значення постаті Лесі Українки для сучасного етапу розвитку країни важко переоцінити, адже ще на початку ХХ сторіччя творчість мисткині, яка ґрунтувалась не лише на багатовіковому спадку української історії, а й спиралась на західноєвропейський літературний контекст, наближала українську літературу й науку до європейської культурної парадигми.
Долаючи життєві труднощі, трагічну любов і смертельну хворобу, Леся Українка ніколи не корилась і залишилася у свідомості українців символом незламності й боротьби. «Це була жінка-боєць, жінка-воїн, – суща правда. Але це була жінка, і глибокою, і ніжною жіночністю овіяні деякі її ліричні шедеври, в яких вона часом – на хвилинку – опускала гострий свій меч і навіть іноді видобувала з серця сумнів, ба й розпачливі ноти…» – так писав про неї Максим Рильський. Її твори прославили Україну у світі та є неперевершеними взірцями поетичної майстерності.
До ювілею цієї геніальної жінки Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного представив нову онлайн виставку, присвячену життю поетеси. Метою виставкового проєкту є висвітлення життєвого і творчого шляху Лесі Українки крізь призму аудіовізуальних документів, демонстрація ролі та значення цієї особистості в українській та світовій історії.
Ірина Миколаївна Закринична презентувала під час онлайн практикуму тематичний відеоролик «Леся Українка» у рамках онлайн виставки «Я в серці маю те, що не вмирає».
До експозиції онлайнового виставкового проєкту увійшли фотопортрети Лесі Українки, знімки родичів поетеси, її друзів і сучасників, українських літераторів і громадських діячів другої половини XIX століття, постановок творів Лесі Українки в театрі та кіно, зображення пам’ятників Лесі Українці, а також види місць, пов’язаних із життям поетеси. Фільмування за часом охоплює період з кінця 1870-х рр. до 1989 р., а за місцем створення – різні міста і населені пункти України (Луцьк, Полтава, Київ, Львів, Житомир та ін.).
На виставці представлено й фонодокументи з архівної колекції: фрагмент думи «Ой, заїхав козак та й з Україноньки» (без супроводу) у виконанні Лесі Українки (запис здійснено Климентом Квіткою у 1908 р.) та сторінка радіожурналу для жінок «Журнал надії» (випуск № 2, 1971 р., м. Монреаль, Канада) зі спогадами сестри Лесі Українки І. П. Косач-Борисової про поетесу.
Запрошуємо Вас завітати на сайт архіву та ознайомитись з унікальними документами!
