Наші вересневі мандри

Ось і розпочався новий навчальний рік у Київській Малій академії наук учнівської молоді. Учні-члени секцій історії України та історичного краєзнавства відділення історії та їхні батьки знову активно приєдналися до програми «МАНдруємо світом разом». Так 7 вересня вони взяли участь в екскурсії на тему «М.О. Булгаков і Київ» − відвідали місця, пов’язані з життям письменника та його творчістю, а вже 13 вересня побували у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, на цікавій виставці «Художник Іван Їжакевич: «...хочу бути корисним Лаврі», присвяченій 150-річчю від дня народження І.С. Їжакевича. Захопливі та дуже змістовні екскурсії провела педагогічний керівник секції історичного краєзнавства відділення історії КМАНУМ Г.О. Владимирська. МАНівці ознайомилися з експозицією, у якій представлені рідкісні фотографії та документи,що висвітлюють різні періоди життєвого та творчого шляху народного художника України Івана Їжакевича.

На виставці представлено понад 120 експонатів  із провідних як музейних, бібліотечних, так і наукових закладів Києва: Національного музею історії України, Національного художнього музею України, Музею історичних та культурних реліквій родини Шереметьєвих, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Державного архіву-музею літератури і мистецтва України, Національної історичної бібліотеки України. Серед експонатів − вклад Івана Сидоровича в Успенський собор Києво-Печерської лаври – фелон з парчі, подарований колишнім лаврським живописцем, учнем і вчителем іконописної школи Лаври дорогій його серцю обителі у 1912 р. Одну з граней творчої натури Їжакевича – його талант пейзажиста – відображає на виставці низка етюдів та картин. Серед них «Флігелі Києво-Печерської лаври» 1905−1906 рр., «Києво-Печерська лавра» 1913 р. На виставці демонструються ілюстрації до поезій Т.Г. Шевченка, створені у співавторстві з Ф. Коновалюком, а також до творів українських письменників: І.Я. Франка, Г.Ф. Квітки-Основ'яненка, І.П. Котляревського.

Справжньою окрасою виставки є «Автопортрет» 1905 р., де майстер зобразив себе в момент зосередженої та натхненної праці, а також меморіальні речі І.С. Їжакевича – знаряддя праці: мольберт, палітра з фарбами, мастахіни, пензлі; все це додає «ефекту присутності» самого художника. Після виставки екскурсанти оглянули Трапезну церкву і Трапезну палату, монументальний розпис  яких виконали художники Г. Попов, А. Лаков та І. Їжакевич.

20 вересня юні мандрівники відвідали місто Житомир.

Сам обласний центр − місто надзвичайно давнє: вперше воно згадується у 884 році. У ньому збереглися більшість значущих пам'яток архітектури, а також знаходиться найкращий в Україні музей космонавтики. І недарма – адже Житомир є батьківщиною Сергія Корольова.

З цим містом пов'язані імена десятків діячів української, російської, польської та єврейської культур. Тут народилися, жили, вчилися або творили письменники: Джозеф Конрад, Михайло Коцюбинський, Саша Чорний, Олександр Купрін, Максиміліан Волошин, Олександр Олесь, Василь Земляк, Максим Рильський; композитори: Микола Лисенко, Борис Лятошинський; кінорежисер Олександр Довженко та багато інших. Зараз Житомир − головне польське місто України: саме в ньому живе найчисельніша польська діаспора у нашій державі.

МАНівці відвідали один з найбільших храмів України − Преображенський собор, споруджений у 1866−71 рр. Висота цегляного храму в неоруському стилі становить 53 метри. Інтер'єри оформлені з використанням місцевих гранітів, на які так багатий Житомирський край, і розписані академіком живопису М. Васильєвим. На подвір’ї храму  похований видатний борець за незалежність України Микола Сціборський (1898−1941), якого було вбито, за однією з версій, агентом НКВС.

 Ми також оглянули два костели − Святого Іоанна, 1842 року побудови, і  кафедральний костел Святої Софії, 1746 року. Останній знаходиться на Замковій горі, де колись було старе місто. Софійський костел зберіг внутрішнє оздоблення в стилі бароко. Недалеко є колишній будинок житомирських архієпископів, де нині розміщується одна з найбільших провінційних картинних галерей України, та  Хрестовоздвиженська церква, в якій до цих пір розташований музей природи з іще дореволюційною колекцією геологічних мінералів Житомирщини.

Взагалі, природні красоти багато в чому визначають образ Житомира. Річка Тетерів тече через місто в каньйоні із гранітних скель. Багато з них мають химерні форми, зокрема, один із символів міста − скеля Голова Чацького− названа так на честь відомого польського просвітителя Тадеуша Чацького (1765−1813).

 Після дивовижної подорожі група МАНдрівників повернулася до Києва.

Ось так, в цікавих екскурсіях і поїздках, минув перший місяць навчального року у секціях історії України та історичного краєзнавства відділення історії КМАНУМ.