Літня практика триває

У відділенні наук про Землю Київської МАН була проведена екскурсія з вивчення ландшафту та географії зони відпочинку Гідропарк, що розташований на Венеціанському та Долобецькому островах між Дніпром та Русанівською протокою, зв’язаних поміж собою Венеціанським мостом (1966 р.). З правим берегом він з’єднується мостом Метро (1953 р., збудованим майже на тому ж місці, де були його попередники, – Ланцюговий – він же Миколаївський (1853–1920 рр.) та Є. Бош (1925–1941 рр.); з лівим – Русанівським мостом (1965 р.), з південного сходу видно міст ім. Є. Патона (1953 р.).

Раніше  на острові розташовувалася Передмістна Слобідка (кін. ХVІІІ ст.), населена декількома тисячами робітників (переважно, арсенальцями), що не мали можливості сплачувати за дороге житло на правому березі Києва. Кияни називали її Венецією, цей топонім надалі закріпився за назвою острова та моста. Тут існували передмістні укріплення із земляними фортифікаціями для захисту Ланцюгового мосту. Тут знаходився храм Іоана Рильського та вмчц. Варвари (1909–1935 рр.), розташований трохи на захід від сучасного пам’ятника загиблим у Великій Вітчизняній війні мешканцям слобідки.

Як і Труханів острів, слобідка нерідко навесні бувала підтоплена, і для спорудження кам’яних будівель тут звели дамбу, а дерев’яні будинки ставили на опорах.

Як і всі лівобережні слобідки (Кухмістерська, Микільська, Воскресенська), Передмістна слобідка належала у давні часи до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії. А ще існували слобідки на Правобережжі: Саперна, Святоозерна, Паньківщина.

 Далі юні науковці ознайомилися з особливостями гідрометеорологічних спостережень на головній водній артерії України, які проводять науковці, гідрологи та географи гідрологічної станції «Київ», що на березі Дніпра, недалеко від моста Метро та будівлі закритого нині ресторану «Мисливець».

В’ячеслав Миколайович Ліпінський, гідролог, працівник посту у минулому, розповів про екологічний стан русла річки та прилеглих до нього територій, постійну турботу гідрологів про збереження природного стану водойми і роботу, яку проводять на гідрологічних постах Дніпровського басейну.

Пізнавальною була розповідь про те, що таке репери, про історію створення гідрологічної станції. Виміри рівнів Дніпра біля Києва відомі з поч. XVIII ст.; у XIX ст. вони проводилися без належної висотної ув’язки нулів спостережень. Навігаційно-описна комісія Міністерства шляхів сполучень, створена у 1875 р. з метою досліджень судноплавних річок, розробила інструкцію з організації водомірних спостережень, і в 1876 р. Київським округом шляхів сполучень на Миколаївському ланцюговому мосту був облаштований водомірний пост, на якому тричі на добу (о 07.00, о 13.00, о 19.00) спостереження  проводили по рейках. У часи Першої світової, Громадянської та Другої світової війн робота станції не переривалася, а у 2012 р. вона відзначила своє 100-річчя.

Результати спостереження під час паводку у 1931 р., що зберігалися у архівах гідрометеослужби, стали у пригоді при проектних розрахунках будівництва Дніпровського каскаду ГЕС.

Взявши пробу з річки Дніпро на території гідрометеорологічної станції «Київ» у Гідропарку, ми провели експрес-тестування її на предмет визначення рН, загальної лужності, жорсткості, соле-, залізовмісності. Для порівняння ми використали дренажну воду з колодязя Видубицького монастиря та дві проби води з урочища Китаєво (з озера та з купелі). Дослідження проводилися за допомогою хімреактивів, портативного приладу для вимірювання солевмісту та універсального індикаторного паперу портативної лабораторії «Екософт».

Дякуємо за корисну та цікаву екскурсію!

Літня практика триває, і на нас очікують нові цікаві й пізнавальні заходи!                

   Олександра Коломієць,

учениця середньої загальноосвітньої школи № 36,

член КМАНУМ