Екологи Київської МАН встановлюють творчий контакт з Водно-інформаційним центром – «Музеєм води» м. Києва

Музей води у Києві, або Водно-інформаційний центр є цікавим місцем, яке користується великим попитом і куди залюбки приходять на екскурсію діти і дорослі, природолюби, екологи, натуралісти, біологи, аграрії − відвідувачі різного віку і спеціальностей. Адже тут ви побачите, який шлях долає вода від дощових хмар до річкового осаду,дізнаєтеся багато нового про озера, річки і водоспади,почуєте розповідь про важливість цього життєво необхідного ресурсу, про світові запаси прісної води та раціональне їх використання, ознайомитеся із процесами водоочищення, системою водопостачання в Києві.

Всі ці питання є безпосередньо дотичними до програми роботи секції екології відділення екології та аграрних наук Київської МАН, активісти якої у супроводі керівника секції Володимира Івановича Назаренка 15 червня завітали до Музею води на запрошення заступника директора цього екологічно-просвітницького закладу нового типу Олександра Леонідовича Берегового. Метою зустрічі було налагодження творчої співпраці секції екології з Музеєм води та отримання консультацій і порад відносно новостворюваної програми «Джерельна вода в природі та побуті». Візит виявився вдалим і корисним. Спочатку юним екологам дозволили оглянути Музей за загальною програмою, а потім Олександр Леонідович додатково посвячував їх у всі сфери діяльності закладу. Дав практичну пораду, як забезпечити економне водопостачання в окремій квартирі, яким чином провести доочищення води, скільки, коли, як і яку треба пити воду, щоб бути здоровим. Дозволив піднятися на водонапірну башту і помилуватися панорамою Києва з висоти оглядового майданчика. В кінці зустрічі були обговорені та узгоджені основні положення Угоди про творчу співпрацю Музею води і Київської МАН.

Рівень забезпеченості України водними ресурсами є значно нижчим за світовий та європейський. За міжнародною класифікацією наша держава належить до найменш забезпечених власними водними ресурсами європейських держав. В Україні на одного мешканця припадає 1 тис. м³ місцевих ресурсів річкового стоку. У Європі − в середньому близько 5 тис. м³, у Швеції − 21,6, Швейцарії − 5,8, Білорусі − 3,3, Франції − 2,9, Німеччині −1,3. За рівнем раціонального використання водних ресурсів та якості води, включаючи і наявність очисних споруд, Україна за даними ЮНЕСКО серед 122 країн світу посідає 95-те місце.

Погіршення якості води в басейнах в останні роки відбувається завдяки збільшенню антропогенного навантаження, насамперед, через неконтрольовані скиди забруднених або недостатньо очищених стічних вод численних промислових і комунальних підприємств. У результаті перевірок встановлено, що якість зворотних вод не завжди відповідає встановленим гранично допустимим скидам, спостерігається неритмічна робота очисних споруд, а в багатьох випадках вони зовсім не працюють. Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10-40% неорганічних речовин (40% азоту, 30% фосфору, 20% калію) і практично не вилучають солі важких металів. Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн. тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. Луї Пастер стверджував, що людина випиває 90% своїх хвороб. Очистка води є гарантом збереження здоров'я і довголіття населення планети. Потреба людини у чистій питній воді навчила її використовувати різні способи очищення води та отримувати її скрізь: будь це у пустині, в океані або в космічному просторі. Аналіз та еколого-економічна оцінка функціонування водогосподарського комплексу дозволяє обґрунтувати управлінські рішення щодо ощадливого використання, відтворення та охорони водних ресурсів. Проект програми екологів Київської МАН «Джерельна вода в природі та в побуті» спрямований саме на участь юних дослідників в заходах запобіжного характеру щодо охорони джерел і систем водопостачання та всебічного стимулювання раціонального використання питної води. Музей води м. Києва потенційно спроможний надати суттєву науково-методичну підтримку у виконанні науково-дослідницьких, експериментальних робіт, науково-практичних занять членів МАН за водно-екологічним напрямком.