Деснянська водоочисна станція гостинно зустрічає вихованців Київської Малої академії наук

6 грудня відбулася екскурсія учнів відділення хімії та біології до Деснянської водоочисної станції, що на Алішера Навої, 1. Спочатку для всіх учасників був проведений інструктаж з техніки безпеки. Екскурсоводом виступив головний інженер управління експлуатації водоочисної станції Владислав Павлович Столяр, який почав розповідь з основних принципів роботи та побудови станції.

Деснянська водоочисна станція введена в експлуатацію 1961-го року. Проектна потужність її становить 1 млн. 80 тис.м³ на добу, середньодобова подача води складає понад 600 тис м³. На відміну від Дніпровського водопроводу, проектом Деснянської станції було передбачено розміщення всіх очисних споруд в одній будівлі – за так званим «блоковим» типом. Це значно знизило вартість будівництва та довжину всіх комунікацій, а також сприяло зручності експлуатації. Процес приготування питної води загалом займає близько семи годин (хлорування, відстійники, фільтрація та ін.). Протягом цього періоду на кожному з етапів підготовки – від водозабору до подачі у централізовану водопровідну мережу – додатково контролюється якість води. Деснянська водоочиснастанція складається з трьох блоків водоочисних споруд. Вода з Десни надходить на два водозабори берегового типу, а потім двома станціями першого підйому по п'яти сифонних лініях зі сталевих труб (три водоводи діаметром 1200 мм та два – 1400 мм) подається на три блоки очисних споруд. Звідти, очищена та готова до вживання, вона направляється у квартири киян.

Учасники заходу особливо зацікавились детальною технологією очищення води, постачанням хлору на станцію та використанням його саме у газоподібному стані для очистки води. Також важливим питанням було покращення одного із органолептичних показників води, а саме − одорологічного. На жаль, станція не має необхідного обладнання для озонового очищення води.

Фахівці хіміко-бактеріологічної лабораторії регулярно здійснюють аналіз води, яка надходить безпосередньо на Деснянську водопровідну станцію Київводоканалу. Станція забезпечує понад 60% міста питною водою, яка повністю відповідає усім встановленим вітчизняним вимогам. Для знезараження річкової води використовується рідкий хлор. Це вимагає  особливо ретельного підходу до умов зберігання цієї речовини, а також приділення значної уваги безпеці працівників під час експлуатації споруд.

У випадку надзвичайних ситуацій на станції сформована та діє спеціалізована аварійно-технічна група, чиє завдання усунути наслідки аварії на території. Крім того, цілодобово чергує воєнізований аварійно-рятувальний (гірничорятувальний) загін, повністю забезпечений технікою, протигазами та спецодягом.

На Деснянській водопровідній станції працює нове сучасне обладнання аналізатору токсичності води, аналогів якому немає в Україні. В хіміко-бактеріологічній лабораторії станції встановлено токсикометр ДафТоксІІ, оснащений камерою з мікроорганізмами – дафніями, – що мають дуже високу чутливість до пестицидів, нейротоксинів, респіраторних інгібіторів, важких металів та інших отруйних речовин. Датчики у камері з мікроорганізмами контролюють воду з річки Десна до її надходження на очисні споруди. Прилад було придбано з метою постійного контролю усіх можливих ризиків (техногенних, природних, можливих терористичних актів) забруднення води.За станом дафній та підтриманням належних умов для їх життя у лабораторії слідкує гідробіолог.

21 липня 2016 року Деснянській водопровідній станції виповнилося 55 років. З цієї нагоди було презентовано нове обладнання. За ціроки станція подала біля 10 млрд м³ води – це за обсягами приблизно три Київських водосховища.

«РОСА-300» – унікальне вирішення Київводоканалу для забезпечення міста чистою водою після аварії на ЧАЕС. Рівно 30 років тому, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській АЕС сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Вибух реактора на четвертому енергоблоці призвів до людських жертв, радіаційного забруднення повітря, ґрунту, підземних та річкових вод. Питання чистої води для Києва в ці дні постало надзвичайно гостро, адже водопостачання потрібно було не лише для населення і промисловості, а й для поливу доріг, тротуарів та зелених зон.Використовувати Дніпровську воду стало неможливо через радіонуклідне забруднення.Для порятунку міста спеціалісти Київводоканалу запропонували безпрецедентне технічне рішення – прокласти водогони від річки Десна до Дніпровського водозабору. Забір води з Дніпра припинили, а за допомогою новозбудованої плавучої насосної станції «Роса-300» та двох водоводів Д=900 та 1400 мм вода з річки Десна подавалась на Дніпровську водопровідну станцію. Таким чином, безперебійне централізоване водозабезпечення столиці здійснювалося в повному обсязі з Десни та незабруднених підземних джерел. Наприкінці 1986 року, у зв’язку зі стабілізацією в межах діючих норм радіонуклідного забруднення води Дніпра, роботу плавучої насосної станції «Роса-300» припинили.

Отже, ми переконалися, що проблеми очищення води зараз є дуже важливими і стосуються кожного з нас. Потрібно починати діяти зараз, якщо ми хочемо зберегти нашу планету для майбутніх поколінь.

На станції працюють люди, які люблять свою справу, вкладають у неї душу, здоров’я і присвячують їй своє життя.

Висловлюємо щиру подяку Владиславу Павловичу Столяру та всім працівникам станції за цікаву та пізнавальну екскурсію!