Астрофізикам вдалося реконструювати динаміку потоків випромінювання пульсара в цілому
Для пульсара B0834+06 автори виявили, що обсяг простору випромінювання зірки менший, ніж передбачалося раніше, і, ймовірно, розташований ближче до її поверхні. Вчені порівняли досягнуту ними точність вимірювань з точністю, за якої із Землі можна розрізнити подвійну структуру молекули ДНК, розташовану на Місяці.
Автори опублікували дослідження в журналі MNRAS, коротко з ним можна ознайомитися на сайті колаборації CAASTRO.
Вважається, що пульсари є нейтронними зірками, що швидко обертаються, лінії магнітного поля яких нахилені до осі обертання зірки. Такі об'єкти є джерелами вузькоспрямованого сильного випромінювання, що через обертання зірки фіксується зовнішнім спостерігачем у вигляді періодичних імпульсів. Залежно від довжини хвилі випромінювання розрізняють радіопульсари, рентгенівські та оптичні пульсари. У випадку рентгенівського пульсара випромінювання відбувається за рахунок акреції речовини зірки-супутника, тоді як радіопульсар випромінює власну енергію.
Через малі розміри нейтронних зірок (близько одного або декількох кілометрів) для їх спостереження використовують високоточні телескопи. У своєму дослідженні вчені використовували радіоінтерферометрію із наддовгими базами. Такий метод задіює відразу кілька телескопів, розташованих на значних відстанях (тисячах кілометрів) один від одного.
Механізм випромінювання пульсарів досі, від моменту відкриття у 1967 році першого радіопульсара PSR J1921+2153 у сузір'ї Лисички, залишається неясним. У своїй роботі астрономам вдалося поліпшити точність визначення параметрів обертання пульсара у мільйон разів порівняно з попередніми результатами досліджень.
За матеріалами: korrespondent.net
